(044) 239–22–52

(068) 931–66–76

office.gildia.kiev.ua@gmail.com

аудит

Клієнтам необхідно мати більше партнерів-аудиторів аби забезпечити впевненість у фінансовій звітності

Чому шлюб клієнта і аудитора інколи стає нещасливим

Фотограф Rubberball/Mike Kemp/Brand X

Колонка Леоніда Бещицького

Після фінансового спаду головного урядового контрагента у Об’єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, Публічного Товариства Карліон, Carillion Plc., законодавці та професійні практикуючі особи обговорюють примусовий поділ компаній Великої четвірки. Такі жорсткі заходи, разом з тим, з високою вірогідністю призведуть значно менше до належного рівня аудиту аніж до інших змін, які серед аудиторів значною мірою не популярні.

Спадок Карліона розпочав широку дискусію, оскільки компанія зростала швидко та безупинно приймала участь у нових проектах та використовувала творчу бухгалтерію, KPMG, компанія Великої четвірки лишалася аудитором Карліона протягом 19 років. KPMG не змогла попередити акціонерів та регуляторів про катастрофу, що насувалася.

Одночасно Deloitte виступав внутрішнім аудитором для Карліон. Зовнішній консалтинг здійснював EY.

PwC став ліквідаційним розпорядником Карліону, оскільки це була єдина компанія з Великої четвірки, у якої був відсутній конфлікт інтересів.
Ринок аудиту та фінансового консалтингу настільки взаємопов’язаний в силу того, що цей ринок є вузько концентрованим.

В Об’єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії Велика четвірка аудує 97% Публічних компаній з переліку FTSE 350; в США 99% компаній з переліку S&P 500 та ще 44 % від всіх публічних компаній та їх клієнтів.

Примусовий поділ є простою реакцією регулятора «переламати через коліно» олігополії. За такою логікою, якщо створити більше конкуренції, то якість послуг зросте. Якщо розділити бізнес-консалтинг Великої четвірки та аудит, то рівень конфлікту інтересів знизиться.

Серед контраргументів зазначають складність перевірки транснаціональної корпорації, якщо серед перевіряючих відсутній обмін знаннями щодо різних рівнів бізнесу всередині великої фірми. Також важко розробити примусовий поділ, який мав би смисл. Поділ компанії на аудит та консалтинг не створить значної конкуренції на ринку.

Поділ Великої четвірки на спеціалізованих аудиторів для конкретних секторів економіки лише створить олігополії для кожного сектору окремо. Жодний примусовий поділ не попереджає формування довгих та сталих відносин між аудитором та керівниками компаній-клієнтів, такий поділ не захищає акціонерів, ні керівників – священний грааль реформи аудиту, як його назвав мій колега по Думці Блумберг Кріс Хьюгс у своїй недавній колонці.

Більш вірогідно, що рішення для регулятора має іншу стежку, як варіант: вимога до компаній частіше змінювати аудиторів.
США відмовилися від ідеї обов’язкової ротації у 2013 році. Водночас, ЄС запровадив цю ідею у 2016 році. Разом з тим на рівні ЄС, регулювання є доволі слабким: публічні компанії та банки повинні змінювати аудиторів лише раз на 10 років, ще на десять років можна продовжити строк співпраці, якщо компанія обере тих самих аудиторів на тендері. Дежрави-учасниці ЄС мають право прискорити ротацію, але, за загальним правилом, цього не роблять. У державах, що розвиваються, регулятори пішли далі: у Бразилії наявне правило обов’язкової ротації раз на 5 років, у Китаї таке ж правило для аудиторів банків, у Кенії наявна обов’язкова ротації аудиторів фінансового сектору раз на 3 роки.
Строк від 10 до 20 років – вічність. Такі маленькі зміни майже нічого не зроблять аби спинити формування токсичних стосунків. Але складність введення більш швидкої ротації пов’язана з тим, що Велика четвірки докладає зусиль аби пролобіювати послаблення регулювання. Одним з аргументів Великої четвірки є те, що обов’язкова ротація знижує якість аудиту, оскільки аудитори мають недостатньо часу аби зрозуміти глибино операційний цикл клієнта. Також цитується, що будь яка ротація призводить лише до збільшення роботи для Великої четвірки, короткострокові стосунки з клієнтом лише знижують скептичне ставлення аудитора, обов’язкова ротація призведе до злету цін на послуги аудиторів. Також зазначається, що потреба регулятора змінювати аудиторів клієнта буде дороговизною для клієнта, оскільки клієнт має повторювати процедуру відбору аудитора частіше так, наче ринок аудиту був конкурентним. Навіть більше, дуже часто клієнти не хочуть мати зайвий клопіт та витрат, тому Ви й не знайдете публічні товариства, які б лобіювали примусову ротацію. Навпаки, вони можливо виступаю занадто проти ротації. В кінці 2016 року Скотт Бронсон, Кеслін Гарріс та Скотт Вайзенент з Університету Канзасу опублікували дослідження, про те, які наслідки мала обов’язкова ротація аудиторів у Італії, Південній Кореї та Бразилії. Згідно дослідження мало місце значно менше «розмивання доходів» та цільового управління, несвоєчасного визнання витрат – того, що називається іншими словами креативний облік, в той час як була наявна обов’язкова ротація та клієнт міг в будь який момент змінити аудитора. Разом з тим, згідно дослідження якість аудиту впала протягом першого року перевірок, в період, коли аудитор знайомиться з клієнтом, та протягом останнього року до обов’язкової ротації, коли важливість гарного враження для аудитора падає.

Все ж, команда дослідників дійшла до висновку, що наявні значні переваги для якості аудиту(обов’язкової ротації). Такі переваги вдвічі(а в окремих випадках і в більше) пересилюють витрати, пов’язані з падінням якості аудиту, яке має місце при обов’язковій ротації. Іншими словами, обов’язкова ротація створює компромісні умови та, зазвичай, варта своїх витрат. Для того аби ця ідея працювала період ротації не може бути занадто довгим або коротким. Визначити оптимальний період можна лише шляхом досліджень.
Звісно, що проблема таких досліджень полягає у тому, що такі дослідження створюють менш стабільне середовище, у якому конкуренція ледь зростає. Відсутній сенс створювати більше компаній, якщо можна якось змінити регулювання та повернути клієнтів у безпечні обійми Великої четвірки. Водночас, коли мова йде про наведення ладу на ринку аудиту, раптова вигода не може бути виправданим вибором. Світ десятками років живе з олігополіями на ринку бухгалтерських послуг; якість аудиту – більш значуща проблема, яку слід вирішити.
Аудитори завжди будуть співпрацювати більш тісно з управлінським персоналом аніж з акціонерами чи регулятором, не зважаючи на те, наскільки жорстко буде посилено нагляд. Тому завжди буде залишатися вірогідність «звернути на ліво», якщо стосунки будуть тривати довше за середньо прийняті. Коли тривалість контракту аудитора відома наперед, більша вірогідність того, що проблеми, з якими стикнувся Карліон, будуть виявлені раніше аніж компанія вийде з ринку.

Ця колонка не обов’язково відображає точку зору редакційної колегії Блумберг ЛП та її власників.

Ця колонка не обов’язково відображає точку зору ВГО «Гільдія професійних внутрішніх аудиторів України» та/або її членів. Ця колонка перекладена українською мовою на замовлення ВГО «Гільдія професійних внутрішніх аудиторів України». Передрук та посилання на переклад можливі лише за умови посилання на сторінку ВГО «Гільдія професійних внутрішніх аудиторів України» та сторінку оригіналу.

Посилання на колонку мовою оригіналу тут: