Проведення закупівель в умовах воєнного стану  завжди викликає у суспільстві гостру дискусію. З одного боку в умовах війни вся держава, кожен працює для зміцнненя воєнно-промислового комплексу, з іншого боку війна – зона можливостей створити капітал. 

Ми публікуємо переклад статті про Гаррі Трумена та його легендарний Комітет, який досліджував розтртату та махінації на оборонці США під час Другої світової війни. Нагадуємо, що саме посада Голови Комітету привела Гаррі Трумена у крісло Президента США.

Передумови

10 лютого 1941 року маловідомий сенатор від демократичної партії, штат Флорида Гаррі Трумен старший  виступив у Сенаті з промовою, яка змінила його життя на завжди. І, хоча, США офіційно займали «нейтральну» позицію відносно війни у Європі, німецького вторгнення та окупації Франції та Нідерландів, у 1940 році за вимогою Президента Франкліна Рузвельта США вирішили діяти і Конгрес поспішно прийняв національний план підтримки розбудови оборони у сумі більш аніж 10,5 мільярдів доларів США.

Колишній власник малого бізнесу Трумен поставив під сумнів надання кращих умов ля укладання військових контрактів таким чином, що «більші люди тільки зростають, а мені мають вийти з бізнесу та померти з голоду». Трумен виступав за скасування практики поділу контрактів між друзями та політичною належністю. Очоливши законодавчий нагляд, Трумен запропонував провести «розслідування національної оборонної програми та виконання військових контрактів».


Хід подій

Резолюція № 71 Сенату (Резолюція Трумена) була одноголосно прийнята 01 березня 1941. Цією резолюцією було створено Спеціальний Комітет для розслідування Національної оборонної програми, більш відомий як Комітет Трумена. До складу Комітету увійшли сім членів, та голові комітету було виділено 15 000 доларів США аби винайняти штат та провести розслідування. Розважливо підготовлені звіти Комітету швидко знайшли підтримку у членів Конгресу. Як наслідок, Сенат продовжив існування Комітету серією додаткових резолюцій та виділив додаткове фінансування. Сенатор Трумен пішов у відставку з Комітету у 1944 році та став кандидатом у віце-президенти США.  Трумен успішно очолював Комітет чотири роки поспіль.

Публічний вимір

Одразу після формування спеціального комітету Трумен виступив по радіо з промовою, у якій висвітлив плітки у Вашингтоні про годівницю і преференції на військових контрактах.
«Коли люди створюють простій для отримання прибутку,  коли нам продають товари низької якості для нашого захисту, коли махлюють з цінами і якістю, такі люди не сильно і відрізняються від уклоністів і суспільство в більшій мірі має і ставитися до таких людей як до уклоністів» – сказав Трумен.  Трумен закликав американців доповідати Комітету інформацію про не відповідності відносно фактів порушення інтересів Уряду. Тисячі американців зі всієї країни відповіли, заваливши Комітет листами. 

Публічно сенатор заявив, що Комітет не встановлював будь якого остаточного дедлайну. Між тим в приватних бесідах, члени Комітету розуміли важливість своєчасного оприлюднення  даних та потребу своєчасного інформування суспільства про роботу Комітету.  Журналісти періодично інформували про хід розслідування, чим робили з Трумена героя-популіста. У своєму листі до дружини Бесс Трумен хвалився : «Я на передовицях Канзас Сіті Джорнал…і про мене згадують у трьох чи чотирьох місцях.»

Розслідування
Перш аніж скликати сої перші слухання у Комітеті, Трумен вивчав звіти суперечливого періоду Громадянської війни авторства Спільного Комітету Ведення війни.  Трумен дійшов висновку, що : «Сама суть розслідувань конгресу зазнала насильницького втручання тих людей, які так і не зрозуміли та не оцінили широту та функції такого розслідування». Трумен підсумував, що його комітет буде працювати як поліцейський-доброволець, яки проводить розслідування та звітує про результати американському народу.

Під керівництвом Трумена, задіявши спроможний штат, Комітет зайнявся широким колом питань. Коло розслідування включало: дефіцит військового часу, вартість перевидатків, найм по блату, шахрайство та трудові страйки. Для проведення першого розслідування Комітет вибрав будівництво казарм. Для цього Комітет відвідав дев’ять  казарм по всій країні. Сенатори зв’язували, що перевитрати бюджету стали скоріш нормою, аніж виключенням. Для прикладу,  у Індіанатаун Геп, Пенсільванія, остаточна вартість будівництва виявилася у 10 разів більше за первинну у 125 000,00 доларів США. У Камп Блендін у Флорида підрядник порушив умови договору, які забороняли залучати субпідрядників, чим вдвічі збільшив свій прибуток. Так Договір на будівництво Форту Леонард Вуд, Міссурі, передбачав будівництво 17 миль залізної дороги для доставки матеріалів на майданчик. Комітет з’ясував , що залізну дорогу не можна було і не було побудовано вчасно аби сприяти будівництву основного об’єкта.  Всі ліси (деревина) та будівельні матеріали до об’єкта доставляли вантажівками.    Трумен засудив такі витрати: «Ми будемо змушені оплачувати такі вита датки, розтрати та неефективне використання коштів шляхом збільшення податків у найближчі роки». Відлуння роботи комітету та враження американців по всій країні, які підтримували Комітет, відголоси лося і у Вошингтом Пост: « Найкращий спосіб запобігти марнотратству державних чиновників це записувати їх витрати від самого початку». Армія теж відповіла: було розпочато перегляд процедур обрання переможців за оборонним замовленням.

Вході проведення перевірки  виробництва та виготовлення комплектуючих  Комітет виявив крайнє неадекватні, інколи абсолютно непрацюючі зпчастини. Офіцер армії повітряних сил США, який поскаржився на якість запчастин двигуна, які виготовляло Врайт Ауронавтікал, пригадував : «Коли я  виступив проти жорсткості цих підшипників, мені сказали, що під час війни я не можу бути перебірливим». У іншому анонімному випадку, офіцер армії надав свідчення, що три готові до відправки двигуни у доці для відвантаження, після вивантаження, були вже у такому стані, що стали просто непридатними для встановлення на літак. Працівники описували, як менеджери на заводі спеціально підмінювали документи спеціально визначаючи неякісні деталі придатними для того аби передати їх на відвантаження. І попри такі випадки, окремі армійські офіцери засуджували практику анонімних звернень (практику написання анонімних листів з зазначення фактів недбалості посадових осіб) як прояв відсутності субординації.

Офіційні посадові особи адміністрації Рузвельта зустріли роботу комітету критикою.  Коли 08 грудня 1941 року конгрес оголосив війну Японії, критики у Білому домі та у Конгресі закликали до розпуску Комітету. Комітет категорично виступив проти таких закликів та наголосив на критичній необхідності своєї роботи в цей час як ніколи: « Протягом 8 місяців роботи Комітету,  Комітету вдалося задокументувати та привернути увагу до багатьох випадків,я кі негативно позначилися на виробництві».  Члени зазначили, що комітет продовжить постійно споглядати з метою забезпечення того аби такі проблеми були сприйняті на тверезу голову та вирішені. І хоча Комітет уникнув прямої критики президента, Комітет гостро критикував аспекти планування оборони. В одному зі звітів, Комітет винив генералів за провал належної модернізації армії. Комітет заявив,що генерали вели війну у спосіб часів Громадянської війни. Коли Сенатор Артут Вандерберг, Штат Мічиган, запитав Трумен кого слід винити у нестачі належної організації та координації управління обороною, Трумен, зазвичай лояльний до адміністрації демократів, заключив, що відповідальність була на Білому домі.

Корупція та розтрати, про які звітував комітет Трумена, розквітли через виконавчу владу з метою централізувати військове виробництво у новий агенції Раду військового виробництва (РВВ). РВВ дуже швидко стало об’єктом прискіпливої уваги Комітету через свою політику найму на державну службу за схемою  чоловік за долар на рік[1]. Найняті за такою схемою працівники продовжували отримувати заробітну плату від великих національних корпорацій. Комітет запідозрив у такій ситуації конфлікт інтересів. Комітет дійшов висновку, що такі найняті службовці були нездатні відірватися від їх підсвідомого тяжіння до своїх рідних індустрій. Комітет зазначив, що така відданість працівників могла стати на заваді найефективнішій роботі ВПК. Трумен продовжив боротися за малий бізнес, та як зазначив один істотний споглядач: « Ідея зробити максимально ефективним ВПК шляхом залучення десятків тисяч малих підприємців завжди була недосяжною. Невблаганно, війна робила великих виробників ще більшими».

Результати
Комітет Трумена зарекомендував себе як ефективного спостерігача протягом надскладного періоду американської історії та заслужив довіру шляхом викриття корупції, розтрат та шахрайства. Своєю роботою Комітет Трумена зберіг американським платникам податків мільярди доларів. У1948 році Сенат перевів роботу Комітету Трумена на постійну основу шляхом формування Постійного підкомітету щодо розслідування урядових справ з мето розслідування випадків розтрат, шахрайства у органах виконавчої влади. І попри схвальні відгуки роботи, Комітет залишив по собі суперечливий спадок. Критики звинувачували комітет в упущенні суперечливих випадків. Для прикладу, звинувачення Національної асоціації розвитку кольорових народів до армії США , що під час укладання строкових військових контрактів мали місце випадки дискримінації.  Або випадок, коли опонент звинуватив сенаора Алберта «Хеппі» Чендлера, штат Кентуккі, в отриманні подарунків від військовозобов’язаних  (подарунки як великий басейн для плавання, який було побудовано з критичних військових матеріалів: сталі та латуні). В цих випадках Комітет Трумена не знайшов жодних доказів, які б підтверджували, що сенатор мав на меті допомогти військовозобов’язаному або другу. Звіт Комітету Трумена критиків не переконав і вони звинуватили комітет в політичних ігрищах у розпал передвиборчої кампанії.

Можливо найбільшим спадком Комітету стала кар’єра його Голови Гаррі С. Трумена. У 1944 вашингтонський журналіст назвав його одним з найцінніших чиновників у Вашингтоні та єдиним членом Конгресу, який може очолити список. Під час Національних зборів Демократів у 1944 році голоси лібералів та консерваторів розділилися відносно повторно призначення Віце-президентом США Генрі Воллеса. Трумен виявився компромісною кандидатурою. Пробувши у кріслі Віце-президента США лише чотири місця, Трумен склав присягу та вступив на посаду Президента США одразу після раптової смерті Рузвельта.

 

[1] Dollar-a-Year Man – це термін який використовували під час Другої світової війни для того аби описати найнятий виконавчий персонал, який приїжджав працювати на Уряд США до Оттави, у більшій мірі до Департаменту забезпечення та постачання. Зарплату такому персоналу платили приватні компанії, у яких вони були працевлаштовані, а Уряд компенсував витрати на житло.